Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 918/1033/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Костенко Т.Ф.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Рівненської області, м. Рівнена постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 рокуу справі господарського суду Рівненської областіза позовомЗаступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, м. Рівнедо1. Млинівської районної державної адміністрації Рівненської області, смт. Млинів, Рівненська обл.; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Лище, Волинська обл.провизнання недійсним договору

за участю представників

прокуратури: Клюге Л.М., посвідчення ГПУ від 17.01.2013 року № 014652,

позивача: не з'явився,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Млинівської районної державної адміністрації та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), в якому просив визнати недійсним Договір оренди земель водного фонду від 30.09.2004 року, укладений між Млинівською районною державної адміністрації та ПП ОСОБА_4, зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2005 року № 1, а також повернути ФОП ОСОБА_4 до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 22, 9244 га, грошова оцінка якої складає 599 977, 40 грн., що розташована на території Острожецької сільської ради Млинівського району за межами населеного пункту у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому її було одержано в оренду, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року позов задоволено: визнано недійсним Договір оренди земель водного фонду, укладений 30.09.2004 року між Млинівською районною державною адміністрацією Рівненської області та ФОП ОСОБА_4, посвідчений 30.09.2004 року приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2036, а також зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2005 року № 1; зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області земельну ділянку загальною площею 22, 9244 га, у тому числі: ділянка № 1 - загальна площа 13, 7601 га, у тому числі: забудовані землі - 0, 7209 га, під гідротехнічними спорудами - 0, 7209 га, відкриті заболочені землі - 5, 5012 га, внутрішні води - 7, 5380 га, з них під ставками - 7, 5280 га; ділянка № 2, загальна площа 9, 1643 га, з них: внутрішні води - 9, 1643 га, у тому числі: під ставками - 9, 1643 га, передану за вищезазначеним Договором, розташовану на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області за межами населеного пункту у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому її було одержано в оренду, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у спірному Договорі орендну плату було визначено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду, що в свою чергу суперечить вимогам ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України наявні правові підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки до земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що законодавчими приписами не передбачено права орендаря самостійно визначати нормативну грошову оцінку землі, а підставою для її проведення законодавець визначив саме рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яке відповідними органами не приймалось; відтак, враховуючи, що порушення вимог закону відбулося не з вини орендаря і останнім вживаються дії щодо внесення змін в спірний Договір оренди щодо розміру орендної плати та те, що договір оренди водного об'єкту від 05.10.2005 року чинний і до нього внесені відповідні зміни додатковою угодою від 27.11.2015 року, правові підстави для визнання недійсним Договору оренди земель водного фонду від 30.09.2004 року та повернення земельної ділянки до земель запасу відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року і залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Млинівської районної державної адміністрації від 22.09.2004 року № 286 гр. ОСОБА_4 було надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку під влаштування ставка для риборозведення із земель запасу Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області загальною площею 22, 92 га.

На підставі вищевказаного розпорядження 30.09.2004 року Млинівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди земель водного фонду, згідно п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду (довгострокове платне володіння та користування) земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 22, 9244 га, розташовану за межами населених пунктів на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області для рибогосподарських потреб (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору земельна ділянка, що передається в оренду, перебуває у розпорядженні Млинівської районної державної адміністрації, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку та знаходиться у такому якісному стані: загальна площа земельної ділянки, що передається в оренду, становить 22, 9244 га, у тому числі: ділянка № 1 - загальна площа 13, 7601 га, у тому числі: забудовані землі - 0, 7209 га, під гідротехнічними спорудами - 0, 7209 га, відкриті заболочені землі - 5, 5012 га, внутрішні води - 7, 5380 га, з них під ставками - 7, 5280 га; ділянка № 2, загальна площа 9, 1643 га, з них: внутрішні води - 9, 1643 га, у тому числі: під ставками - 9, 1643 га згідно з проектом відведення земельної ділянки для передачі в оренду приватному підприємцю із земель водного фонду на території Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області 2004 року, затвердженого Млинівською райдержадміністрацією та погодженого з Млинівським районним відділом земельних ресурсів в Рівненській області.

Договір укладено строком на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 2.2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 30 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативно-грошової оцінки землі. Сума орендної плати за один календарний рік складає 688 грн. Платежі вносяться на рахунок Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області, на території якої знаходиться земельна ділянка, що передається в оренду.

Обчислення розміру орендної плати за землю водного фонду здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 3.1.2 Договору).

Договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації за місцем знаходження земельної ділянки (п. 8.1 Договору).

Даний договір підписаний ФОП ОСОБА_4 та уповноваженим представником Млинівської райдержадміністрації, скріплений печатками сторін, посвідчений 30.09.2004 року приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області Маслюком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 2036, а також зареєстрований у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2005 року № 1.

Крім того, 02.12.2010 року та 06.08.2012 року Млинівською райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_4 були підписані додаткові договори про внесення змін до спірного Договору оренди земель водного фонду, якими в п. 3.1 Договору внесені зміни щодо розміру орендної плати, а саме: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 210 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативної грошової оцінки землі. Сума орендної плати за один календарний рік складає 4 814, 12 грн. Платежі вносяться на рахунок Острожецької сільської ради Млинівського району Рівненської області.

Вказані додаткові договори підписані ФОП ОСОБА_4 та уповноваженим представником Млинівської райдержадміністрації, скріплені їх печатками, а також зареєстровані у Млинівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 10.12.2010 року № 041059300384 та від 15.08.2012 року № 562388584003751 відповідно.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в своєму рішенні, що підписані відповідачами додаткові угоди до спірного Договору від 02.12.2010 року та від 06.08.2012 року, якими вносились зміни до цього правочину, є неукладеними (з огляду на ст. ст. 209, 640, 654 Цивільного кодексу України, ч. 1ст. 14 Закону України "Про оренду землі") в зв'язку з недотриманням сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення зазначених договорів.

Прокурор, посилаючись на те, що в Договорі оренди земель водного фонду орендну плату встановлено без проведення нормативно-грошової оцінки, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку землі" та ст. 15 Закону України "Про оренду землі", звернувся до господарського з позовом про визнання вказаного Договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та повернення земельної ділянки до земель запасу.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земель водного фонду та повернення земельної ділянки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про плату за землю" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про оренди землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру земельного податку і визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (ст. 23 Закону України "Про плату за землю").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

При цьому, підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду (ст. 15 Закону України "Про оцінку земель").

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

З вищевикладеного вбачається, що законодавчими приписами не передбачено права орендаря самостійно визначати нормативну грошову оцінку землі, а підставою для її проведення законодавець визначив саме рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, договір між зацікавленими особами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Млинівською райдержадміністрацією рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалась в оренду відповідачу-2, не приймалось.

Як було вищезазначено, в п. 3.1 спірного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі: за землі водного фонду - 30 гривень за 1 гектар до моменту проведення нормативно-грошової оцінки землі.

При цьому, у відповідь на лист Млинівської райдержадміністрації за № 2-14/276 від 09.09.2015 року щодо необхідності виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 почав вчиняти дії, направлені на виготовлення цієї документації і, на думку відповідача-2, саме вищевказаний лист Млинівської райдержадміністрації вказує про настання такого моменту.

Зокрема, ФОП ОСОБА_4 було укладено договір на виконання робіт № 81-01/09-15 від 30.09.2015 року, отримані висновки державної експертизи землевпорядної документації № № 638, 639 від 13.11.2015 року, 05.11.2015 року ПП "Землевпорядно-оціночна компанія "Горизонт" були виготовлені технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які затверджені рішенням Млинівської районної ради № 10 від 03.12.2015 року.

27.11.2015 року між Департаментом екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації була укладена додаткова угода до Договору оренди водного об'єкта від 05.10.2005 року.

В подальшому, 29.12.2015 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до голови Рівненської обласної державної адміністрації з заявою, в якій просив внести зміни в Договір оренди земельної ділянки від 30.09.2004 року в зв'язку із виготовленням технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації розроблено проект розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації про внесення змін до Договору оренди земель водного фонду від 30.09.2004 року. Вказаний проект розпорядження проходить процедуру погодження відповідно до п. 11 Регламенту Рівненської облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 23.11.2007 року № 555.

Відтак, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що вищевикладені обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_4 вчиняв дії щодо проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з моменту звернення до нього Млинівської РДА - орендодавця, а на момент розгляду справи судами вчиняє дії по внесенню змін до Договору оренди.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 належним чином виконував умови Договору щодо сплати орендної плати, визначеної п. 3.1 договору, що не заперечувалось сторонами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що судом апеляційної інстанції за результатами дослідження обставин справи та встановлення осіб, дії/бездіяльність яких призвели до порушення діючого на час укладення спірного Договору оренди порядку визначення орендної плати, з урахуванням в тому числі і судової практики Європейського суду з прав людини вірно зауважено, що вказані порушення вимог законодавства (встановлення орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вчинено насамперед зі сторони державних органів, а саме, Млинівської райдержадміністрації.

Матеріали справи свідчать, що саме розпорядженням голови Млинівської районної державної адміністрації від 22.09.2004 року № 286 зобов'язано районний відділ земельних ресурсів забезпечити укладення Договору оренди земельної ділянки водного фонду між райдержадміністрацією і ОСОБА_4

Тобто, укладення спірного Договору оренди і встановлення розміру орендної плати саме до моменту проведення нормативної грошової оцінки землі було здійснено на підставі рішення органу виконавчої влади, наділеного відповідною компетенцією.

При цьому необхідно відзначити, що оскільки сам орендодавець при укладенні Договору оренди визначив в Договорі розмір орендної плати відповідним чином, то орендар міг на розумних підставах сподіватися на виконання умов цього Договору та укладаючи його не повинен був піддавати сумніву визначення розміру орендної плати не у відповідності з нормами діючого на той час законодавства.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що порушення вимог щодо встановлення в договорі оренди розміру орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земель відбулося у зв'язку з недотриманням органом виконавчої влади вимог закону щодо визначення орендної плати, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що визнання недійсним Договору оренди земель водного фонду від 30.09.2004 року, відповідно до якого орендар отримав в оренду земельну ділянку із земель водного фонду для рибогосподарських потреб, та подальше позбавлення його цього майна не можна визнати законним та обгрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійним Договору оренди земель водного фонду від 30.09.2004 року та повернення земельної ділянки до земель запасу, оскільки рішення щодо проведення нормативно грошової оцінки земель органом виконавчої влади не приймалось, що свідчить про те, що вказані порушення вимог законодавства вчинено насамперед зі сторони державних органів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи заступника прокурора Рівненської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у справі № 918/1033/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Т.Ф. Костенко